Будь-яке моторне масло складається з основи і розчиненого в ньому пакету присадок. Основа по роду вихідної сировини може бути або нафтовий (мінеральної), або синтетичної.
При прямій перегонці мазуту з нього виділяються масляні фракції з низькою в'язкістю. Такі мінеральні основи називаються дистиллятні. Основи підвищеної в'язкості отримують з гудрону і напівгудрон. Ці масла називають залишковими.
Зараз все більшого поширення набувають масла на синтетичній основі - діефірние, поліалкіленгліколевие, фтороуглеродние, силіконові й інші. Вони виконують ті ж функції, що і мінеральні, але роблять це на більш високому якісному рівні. У синтетичних масел більш низька, ніж у мінеральних, температура застигання (від -50 до -60 градусів) і дуже високий індекс в'язкості.
«Синтетика» при температурах понад 100 градусів не стає занадто текучої. Завдяки цьому масляна плівка, що розділяє поверхні тертя, не руйнується при екстремальних температурах.
До інших достоїнств синтетичних масел відносять малу схильність до утворення нагару і лаків (прозорих, дуже міцних малорозчинних відкладень). Крім того, синтетичні мастила менше випаровуються і чадіють під час роботи двигуна. «Синтетика» вимагає мінімальної кількості заглушає присадок, а особливо висококласні її сорти не вимагають таких добавок взагалі.
Всі ці властивості синтетичних масел сприяють зниженню механічних втрат в двигуні і зменшенню зносу деталей. Крім того, їх ресурс перевищує ресурс мінеральних мастил в 5 і більше разів - існує «синтетика», яку можна міняти через 50.000 км пробігу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий